
Перевезення вантажів без будь-яких гарантій їх збереження – не що інше, як гра в рулетку, яка може, нарешті, стати причиною руйнування бізнесу. Компанії, що один раз вже зіткнулися у своїй діяльності з фінансовими збитками, пов'язаними з пошкодженням або втратою вантажу при перевезеннях, починають усвідомлювати необхідність страхового захисту.
Тому, страхування вантажів та ризиків, пов'язаних з їх перевезеннями, поступово входить в норму і для комерційних підприємств, що потребують перевезення своїх товарів, і для приватних осіб, та стає звичайним явищем, супроводжуючим організацію доставки практично будь-якого вантажу.
У наші дні вантажі перевозяться водним (морським та річковим), наземним (автомобільним, залізничним) та повітряним транспортом.
Страхування ризиків, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється в добровільній формі. Існує лише різниця у тому на кого покладено обов'язок їх страхувати.
У міжнародній практиці торгівельних та транспортних операцій, що здійснюються відповідно до Правил INCOTERMS-2000, обов'язковість страхування залежить від умов поставки вантажу. При цьому, базові умови поставки – CIF (вартість вантажу, страхування та вартість перевезення) та CIP (вартість перевезення і страхування сплачені до) позначають, що обов'язок застрахувати вантаж належить продавцеві. За іншими базовими умовами поставки страхування вантажу залежить від покупця, і він вирішує, страхувати його чи ні.
В Україні на підставі рекомендацій державного митного комітету базові умови CIF застосовуються тільки при морському перевезенні вантажів, а умова CIP – при морському, автомобільному, залізничному і повітряному перевезенні при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Якщо підприємство бажає зробити свій бізнес таким, що стабільно приносить дохід, йому необхідно подбати про страхування перевезень своєї продукції або товарів.